Існує ще одна класифікація валюти на вже згадану «слабку» і «сильну». Йдеться про взаємозв'язок валютного курсу і положення валюти на валютному ринку.

Причому терміни ці застосовуються часто до валют, які ніяк не назвеш слабкими на міжнародному рівні. Так, традиційно, в Європейському союзі «сильними» валютами визнаний вважаються: німецька марка, англійський фунт стерлінгів, швейцарський франк, голландський гульден, а «слабкими» - французький франк, італійська ліра, бельгійський франк. На світовому валютному ринку розстановка валют декілька інша: до «сильних» валют додаються долар США і японська ієна, а вся решта валют по відношенню до них розглядається як «слабкі».

У певні періоди і «сильні» валюти можуть «слабіти» по відношенню до своїх загальновідомих «слабких» валют. Так, при пониженні курсу долара США в порівнянні з французьким франком, говорять про «слабкість» або «схуднення» долара.

Часто у валютних відносинах застосовують термін «м'яка» і «тверда» валюта, що по суті означає те ж саме, що і «сильна» і «слабка» валюта, але як правило, ці терміни використовують при характеристиці валют, що не входять до числа вільно конвертованих. Наприклад, рубель Росії, розглядається як «тверда» валюта в порівнянні з «м'яким» українським карбованцем або казахстанським манатом.